Чому батьки кричать на дітей

Почему родители кричат на детей

Дуже часто в спілкуванні з дітьми батьки переходять на крик. Це зовсім не означає, що хтось із батьків не любить своєї дитини. Але бувають ситуації, коли навіть дуже люблять і обожнюють своє чадо батьки не можуть стримати емоції і починають кричати. І у кожного знайдеться маса пояснень, чому так вийшло.

Психологи виділяють три основні причини, за яких батьки часто не можуть контролювати свої емоції і переходять на крик.

  • Страх.

    Важко стримати свої емоції батькам, коли вони охоплені неспокоєм за життя та здоров’я своєї дитини. Прикладів цьому маса: не чекаючи батьків, дитина вибігла з магазину і ледь не потрапив під машину, заліз занадто високо на дерево, при купанні заплив на велику глибину, не повідомивши батьків, пішов на прогулянку, а на телефонні дзвінки не відповідає і т. д.

    У таких ситуаціях батькам, особливо мамам, складно впоратися з емоціями і вони переходять на крик і навіть сльози. Батьківський крик в даних випадках не пов’язаний з приниженням дитини або з бажанням продемонструвати свою перевагу над ним. Отже, ніякої травми для психіки дитини не завдає. Навіть маленька дитина відчуває, що його вчинок сильно налякав маму.

    Пізніше, у більш спокійній обстановці, коли емоції вщухнуть, слід обговорити з дитиною його вчинок, щоб подібні ситуації не повторювалися.

  • Втома і роздратування.

    Досить часто бувають моменти, коли емоційна і фізична втома виливаються в неправильну реакцію – в крик дитини. Це найлегший, але й найгірший спосіб виплеснути свій негатив.

    Наприклад, після робочого дня батьки, або один з батьків, заходить з дитиною в магазин, а він починає випрошувати чергову іграшку, яка йому не дуже-то й потрібна. Або при поверненні з роботи виявляєте будинку гору немитого посуду, розкидані дітьми речі. У підсумку накопичена за день втому вихлюпується банальними моралями на підвищених тонах. Найчастіше після цього, трохи відпочивши, батьки відчувають почуття провини за свою поведінку.

    Подібні ситуації не рідкість. Але підвищуючи голос, батьки тим самим розписуються в нездатності контролювати свої емоції, особливо якщо це відбувається при сторонніх. Дитина почне підсвідомо віддалятися від батьків, в сім’ї не буде довірчих відносин.

    У тих випадках, коли крик стримати не вдалося, необхідно вибачитися перед дитиною, обійняти, поцілувати його, сказати, що батьки повели себе неправильно. Таке щире поведінка батьків допоможе не тільки згладити конфлікт, але і буде сприяти встановленню емоційного зв’язку з дитиною, що важливо для формування в ньому впевненості.

    Батькам необхідно навчитися контролювати свої емоції і стримувати негатив. Адже рідко хто здатний кричати на своїх колег або начальника, які б негативні емоції та роздратування вони не викликали. Також ніхто не кричить на чужу дитину і більш лояльно ставиться до його вчинків. Отже, можна й потрібно навчитися контролювати свій гнів.

    Якщо ж відчуваєте, що емоції сильніші за вас, підіть в іншу кімнату, а краще вийдіть на вулицю і вдихніть свіжого повітря. Згадайте, як сильно ви любите свою дитину. Якщо немає можливості покинути приміщення, то просто повільно долічіть до десяти, роблячи глибокі вдихи і видихи.

  • Особиста незадоволеність.

    В даному випадку батьки, частіше мами, просто самі нещасні. У них не складається особисте життя, на роботі проблеми і взагалі не вистачає уваги та любові з боку оточуючих до власної персони. І тоді, використовуючи вікове перевагу і статус батька, мами і тата починають лаяти з будь-якого приводу (не помив посуд, розбив чашку, отримав не ту оцінку в школі тощо). Дитина, постійно відчуваючи ваш негатив, живе у напруженні.

    Підсвідомо він починає відчувати себе непотрібною, винним у всіх бідах. В результаті поступово замикається в собі, стає нервовим, відчуває труднощі у спілкуванні. Таким чином, батьки закладають в дитині фундамент майбутніх невдач і поразок. У дитини знижується самооцінка, він готовий підкорятися і догоджати, щоб заслужити схвалення.

    З цього випливає, що якщо ви хочете виростити сильну, гармонійну особистість, то міняйте манеру виховання. Не можна кричати на дітей тільки за те, що вони не виправдали ваші очікування.

    Батькам потрібно самим навчитися вирішувати свої проблеми, частіше розслаблятися, відволікатися від турбот. Адже нещасні мами і тата не зможуть подарувати любов і ласку дітям. Якщо батьки навчаться чути і розуміти свою дитину, то з нього виросте гарна, впевнена в собі, гармонійна особистість.